СКАРБИ ДЕРЕВ’ЯНОЇ САКРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ
Костели та церкви у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Виставка Національного інституту культурної спадщини з нагоди ювілею об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2023 році ми святкуємо круглу річницю внесення двох об’єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: 20-річчя внесення Дерев’яні костели південної Малопольщі та 10-річчя внесення Дерев’яні церкви в польському та українському регіоні Карпат. З цієї нагоди Національний інститут культурної спадщини підготував виставку під назвою «Скарби дерев’яної сакральної архітектури. Костели та церкви у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

Відкриття виставки «Скарби дерев’яної сакральної архітектури. Костели та церкви у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» відбулося в Ланьцуті в рамках відзначення Міжнародного дня охорони пам’яток. Згодом виставка буде показана в Жешуві (з 15 по 28 червня), Саноку (з 3 липня по 31 серпня) та Горлицях (з 5 по 30 вересня).

В даний час у Списку всесвітньої спадщини налічується 1157 об’єктів, 17 з яких – з Польщі, в тому числі 15 об’єктів культурної спадщини та 2 об’єкти природної спадщини. «Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» була прийнята в 1972 році в Парижі на Генеральній конференції ЮНЕСКО. Польща не тільки ратифікувала цей документ у 1976 році, як одна з перших країн, але й залишається сьогодні одним з найактивніших його підписантів.

Дерев’яні костели південної Малопольщі внесені до Списку всесвітньої спадщини з 2003 року, як шість найкраще збережених і найстаріших готичних храмів, які розташовані в селах: Блізне, Бінарова, Дембно-Підгалянське, Гачув, Липниця Мурована та Сенкова. Ці церкви знаходяться на території сучасних Малопольського та Підкарпатського воєводств. Внесені до списку святині є винятковими прикладами традиції дерев’яного будівництва середньовічних храмів у римо-католицькій культурі, збудованих у техніці зрубу. Будівлі вирізняються також висококласною столярною архітектурною обробкою, що підкреслює їхній готичний характер, а їхнє винятково цінне оздоблення та меблювання, яке представляє різноманітність технік і стилів, багатство іконографічних схем та видатні мистецькі цінності, є ілюстрацією стилістичних трансформацій сакрального внутрішнього оздоблення.

Більше інформації: zabytek.pl/pl/obiekty/drewniane-koscioly-poludniowej-malopolski

Дерев’яні церкви в польському та українському регіоні Карпат були внесені до списку у 2013 році як спільна польсько-українська пам’ятка. До списку увійшли шістнадцять дерев’яних православних церков, розташованих на східному краю Центральної Європи, в польському та українському Карпатському регіоні. Церкви є унікальним прикладом традиції дерев’яного православного церковного будівництва. Вони представляють характерні типи дерев’яної православної церковної архітектури: Гуцульський – на південному сході українських Карпат (Ясіня); Галицький – у північній частині Карпат, по обидва боки польсько-українського кордону (Хотинець, Дрогобич, Потелич, Радруж, Рогатин, Жулкев); Бойківський – біля кордону зі Словаччиною (Матків, Смольник, Узок); Лемківський – у польських Західних Карпатах (Брунари-Вижнє, Овчари, Квятонь, Поврозник, Туржанськ).

Більше інформації: zabytek.pl/pl/obiekty/drewniane-cerkwie-w-polskim-i-ukrainskim-regionie-karpat

Організацію Міжнародного дня охорони пам’яток та ювілеїв внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО дерев’яних церков на півдні Малопольщі (20-річчя) та дерев’яних православних церков у польських та українських Карпатах (10-річчя) профінансувало Міністерство Культури і Національної Спадщини.